У старовинному парку Берегвару є озеро, повз яке щодня проходять сотні відпочивальників. Удень воно здається звичайною водоймою серед вікових дубів та тихих алей. Але місцеві жителі здавна ставляться до нього з повагою і навіть певним острахом.
Старі садівники розповідали, що ще за часів, коли над парком височів палац графів Шенборнів, люди уникали приходити до озера опівночі. Особливо в місячні ночі, коли над водою починав стелитися густий білий туман, а дерева навколо завмирали так, ніби прислухалися до чогось невидимого.
Кажуть, саме тоді вода перестає бути звичайною. Вона більше не відображає людину такою, якою вона є. Вона показує те, що ще тільки має статися.
І причина цього криється в подіях, які сталися понад сто років тому.
Австро-угорський офіцер
Наприкінці ХІХ століття до Берегвару часто приїжджав молодий офіцер австро-угорської армії на ім’я Рудольф фон Альтенбург. Він походив зі старовинного, але збіднілого дворянського роду та служив у кавалерії імперії.
Під час одного з прийомів у палаці Рудольф познайомився з молодою графинею Елеонорою Шенборн.
Вона вже була заміжньою жінкою, однак це не завадило серцям впізнати одне одного. Спочатку це були лише довгі розмови під час прогулянок парком. Потім випадкові зустрічі біля озера. А згодом між ними народилося почуття, якого вони обоє боялися більше за все на світі.
Вони розуміли, що їхнє кохання приречене.
Графиня не могла залишити родину без ганьби, а офіцер не хотів зруйнувати її життя.
Перстень на дні озера
Одного осіннього вечора Рудольф прийшов до озера з невеликою оксамитовою коробкою.
У ній лежав старовинний родинний перстень, який передавався в його родині кілька поколінь. Він запропонував Елеонорі залишити все і втекти разом.
Графиня довго плакала, але відмовила.
Вона сказала, що любить його всім серцем, однак ніколи не погодиться зганьбити свою сім’ю та ім’я Шенборнів.
Тоді офіцер мовчки відкрив коробку, дістав перстень і кинув його в саму середину озера.
Свідки стверджували, що вода в тому місці дивно засвітилася сріблястим світлом, хоча на небі не було жодної хмари, а місяць ще навіть не зійшов.
Постріл на березі
Наступного ранку слуги знайшли Рудольфа біля озера.
Він лежав під старим дубом із пістолетом у руці.
Поряд не було ні листа, ні пояснень. Лише невеликий військовий медальйон і засохла біла троянда.
Щоб врятувати честь графині та уникнути скандалу, історію швидко приховали. Про офіцера заборонили говорити, а його ім’я поступово зникло з пам’яті людей.
Але, як стверджують старі легенди замку Шенборна, деякі історії не можна поховати разом із мертвими.
Особливо якщо вони були написані кров’ю та справжнім коханням.
Перший дзвін із глибини
Минув рік.
У ніч смерті офіцера сторож парку почув дивний звук.
Над озером стояв густий туман, а з самої середини водойми лунав ледь чутний дзвін, схожий на віддалений передзвін маленького срібного дзвіночка.
Спочатку люди подумали, що звук доноситься з монастиря.
Проте дзвін лунав лише над озером і лише опівночі.
Особливо добре його було чути у ясні місячні ночі.
Відтоді дивний звук повторювався знову і знову.
Озеро Долі
Згодом з’явилася ще страшніша історія.
Люди почали помічати, що в ті ночі вода поводиться незвично. Якщо підійти до берега і подивитися на своє відображення між клубами туману, можна побачити зовсім не власне обличчя.
Одні бачили майбутнє весілля.
Інші бачили далеку дорогу.
Дехто стверджував, що бачив власний похорон.
Кажуть, молодий лікар санаторію ще до війни побачив у воді себе з маленькою дівчинкою на руках. Через два роки в нього народилася донька.
Один лісник нібито побачив у відображенні зламаний міст через гірську річку. Наступного дня він змінив маршрут і врятувався від обвалу.
Але були й ті, хто після побаченого більше ніколи не приходив до озера.
Ніхто не знає, що саме їм показала вода.
Дзвін персня
Існує повір’я, що звук, який чути над озером, походить від того самого персня.
Нібито він і сьогодні лежить на дні водойми.
Щоразу, коли місячне світло торкається його срібла, по воді проходять невидимі хвилі, а над озером народжується тихий дзвін.
Саме тоді відкривається межа між сьогоденням і майбутнім.
| Таємничий знак | Що означає |
|---|---|
| Срібний дзвін із води | Перстень офіцера нагадує про себе |
| Густий туман | Межа між світами |
| Місячна ніч | Час, коли озеро показує долю |
| Спокійна вода | Майбутнє буде щасливим |
| Хвилі на поверхні | Попередження про зміни |
| Тінь біля дуба | Душа офіцера все ще поруч |
Що бачать люди сьогодні
Навіть тепер працівники санаторію інколи розповідають дивні історії. У безвітряні ночі над водою раптом виникає туман, хоча навколо небо залишається чистим.
Іноді відпочивальники чують незрозумілий металевий передзвін.
А дехто стверджує, що бачив на березі силует чоловіка в старовинному офіцерському мундирі. Він стоїть біля старого дуба і дивиться на середину озера, туди, де колись зник родинний перстень.
Можливо, це лише красива легенда.
А можливо, у тихі місячні ночі Озеро Долі й справді відкриває свої таємниці тим, хто наважиться подивитися не на власне відображення, а на те, що чекає попереду.
